професор, доктор економічних наук, А. Золотарьов

кандидат економічних наук, І.Волик

Посилення взаємодії виробництва і обігу

Одним з ключових факторів підвищення ефективності виробництва є прискорення обігу коштів. На жаль, кризові явища в розвитку української економіки спричинили істотні негативні зміни як тривалості обігу, так і його структури.

У промисловості повний обіг коштів включає в себе такі структурні складові: час виробництва — ПВ, час обігу — ПО; період перебування обігових коштів у сферах виробництва й обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємств, — ПНВД.

Час виробництва складається з двох складових: часу перебування предметів праці у запасах і часу процесу виробництва, тобто середньої тривалості виробничого циклу. Час процесу виробництва являє собою суму часу робочого періоду і перерв.

Час обігу може бути поданий як сума трьох складових: періоду перебування обігових коштів у запасах готової продукції на складах; періоду перебування коштів на банківських рахунках і в касі; періоду зв'язування обігових коштів у дебіторській заборгованості.

Третій структурний елемент часу повного обігу — період перебування обігових коштів у сферах виробництва й обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності. Цей період включає в себе:

— період зв'язування коштів у запасах товарів, придбаних для подальшої реалізації;

— період перебування коштів у короткострокових фінансових вкладеннях;

— період зв'язування коштів, зумовлений вишукуванням позичкових коштів і кредитів, наданих на соціальні цілі;

— період перебування коштів в інших активах.

Таким чином, повний обіг може бути поданий як сума всіх розглянутих структурних складових. Очевидно, що в інших галузях економіки розподіл структурних елементів, які утворюють період повного обігу, між сферами виробництва й обігу відрізняється від наведеного. Так, наприклад, у сільському господарстві підприємства, шо направляють обігові кошти на вирощування і відгодівлю худоби, концентрують наявні кошти у сфері виробництва. Отже, і період зв'язування обігових коштів, шо направляються на вирощування і відгодівлю худоби, необхідно відносити до часу виробництва.

Збільшення обсягу обігових коштів, необхідних для виробництва й реалізації однієї вартісної одиниці продукції, свідчить про збереження тенденцій до екстенсивного, затратного характеру розвитку промисловості України. Порушено раціональні пропорції між часом виробництва, обігу та перебування обігових коштів у сферах виробництва й обігу. Зміни вказаних структурних складових тривалості повного обігу приводять до появи різних виробничо-господарських ситуацій. У результаті проведеної в процесі дослідження класифікації варіантів змін структурних складових тривалості повного обігу коштів одержано такі типові ситуації.

Ситуація 2. Час виробництва, перебування коштів у сферах виробництва й обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, зростає, а час обігу зменшується. Проте сума негативних змін часу виробництва і перебування коштів у сферах, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, перевищує позитивний ефект, що досягається у сфері обігу. В підсумку скорочується кількість обігів, зменшується віддача від кожної вкладеної у виробництво продукції гривні. Як і у попередньому випадку, ця виробничо-господарська ситуація має негативні економічні наслідки за умов діяння ринкових відносин. Подібна ситуація, як показали проведені дослідження, в умовах кризи платежів у промисловості зустрічається досить рідко.

Ситуація 4. Час виробництва зростає, час перебування коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, а також час обігу зменшується. Проте збільшення часу вироб-?' ництва істотно перевищує ці позитивні зміни. Для даної ситуації характерним є зниження ефективності використання обігових коштів безпосередньо у сфері виробництва.

Ситуація 5. Час виробництва зменшується, час перебування коштів у сферах обігу і виробництва, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, а також час обігу зростає. При цьому скорочення часу виробництва є меншим, ніж сукупне збільшення часу обігу і перебування обігових коштів у сферах, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності. Таким чином, ефективність використання обігових коштів знижується, а повна тривалість їх обігу зростає.

Ситуація 6. Час виробництва і обігу знижується при зростанні часу перебування коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємств. Проте, незважаючи на позитивні зміни перших двох складових, їх сукупний вплив може виявитися менш значущим, ніж зміни, пов'язані із збільшенням періоду перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом діяльності підприємств. У результаті кількість обігів скорочується, оскільки перерозподіл обігових коштів між сферами може призвести до скорочення обсягів реалізації продукції.

Необхідно зазначити, що збільшення часу перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом діяльності підприємств, може бути викликане збільшенням короткострокових фінансових вкладень. Іншими словами, відтягнення коштів з сфери виробництва зумовлене прагненням одержати прибуток по короткострокових цінних паперах: акціях, облігаціях, а також по депозитах у банках. Таким чином, диверсифікуючи свої фінансові вкладення, підприємства намагаються одержати прибуток, який у подальшому може бути або використаний на розширення власного виробництва товарів і послуг, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішньому ринках, або реінвестований у короткострокові фінансові вкладення, або направлений у фонди споживання і виплати дивідендів. Отже, економічна оцінка цієї і подібних їй ситуацій має здійснюватися з позицій комплексного аналізу можливих економічних наслідків, а також з урахуванням динаміки рентабельності всіх активів підприємств. Більш ретельний аналіз цих показників слід виконувати на стадії підготовки інвестиційних проектів, спрямованих на формування портфеля короткострокових фінансових вкладень підприємств.

Ситуація 7. Час виробництва і перебування коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом діяльності підприємств, знижується, а час обігу зростає. Досягнуті позитивні тенденції в динаміці часу виробництва є незначними порівняно із збільшенням часу обігу, тому ефективність використання обігових коштів знижується, оскільки тривалість повного їх обігу збільшується.

Ситуація 8. Скорочуються всі складові повного обігу: час виробництва, час зв'язування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, і час обігу. Ефективність використання обігових коштів зростає. Ця ситуація є найбільш перспективною з точки зору “здатності підприємств виживати” в умовах діяння ринкових відносин і у перехідному періоді. Аналогічні позитивні характеристики тенденцій розвитку господарських структур можуть бути одержані і при виникненні ситуацій, близьких до описаної, коли тривалість однієї чи двох структурних складових залишається постійною при скороченні решти.

Ситуація 10. Час виробництва і перебування обігових коштів у сферах, не пов'язаних з основним напрямом діяльності підприємств, зростає, а час обігу скорочується. При цьому скорочення часу обігу “перекриває” збільшення часу виробництва і перебування обігових коштів у сферах, не пов'язаних з основним напрямом діяльності господарських структур. Отже, досягнуте поліпшення використання обігових коштів у сфері обігу нібито частково поглинається менш ефективним їх використанням у сфері виробництва. Дана ситуація, як і ситуація 6, вимагає ретельнішого аналізу з використанням таких показників, як прибуток, рентабельність, норма прибутку на вкладений капітал.

Ситуація 11. Час виробництва і обігу зростає, а час перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основною діяльністю підприємств, скорочується. Скорочення перевищує сумарне збільшення часу виробництва і обігу. Подібна ситуація є можливою в тому випадку, коли підприємство у звітному періоді зменшує обсяги вкладання коштів у короткострокові фінансові активи, в придбані для наступної реалізації товари, у вирощування і відгодівлю худоби тощо. Проте, як показали проведені дослідження, коливання значень часу виробництва і обігу, як правило, значно перевищували зміни часу перебування обігових коштів у сферах, не пов'язаних з основною діяльністю підприємств.

Ситуація 12. Час виробництва зріс, а час обігу і перебування коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом діяльності підприємств, скоротився. Проте негативні зміни часу виробництва перекриваються позитивними, досягнутими у результаті прискорення обігу у сфері обігу і в сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом діяльності підприємств. Таким чином, у результаті сукупного впливу досягнутих змін даних складових тривалість повного обігу зменшується, що за інших рівних умов веде до підвищення ефективності виробництва.

Ситуація 13. Час виробництва скорочується, а час обігу і перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом діяльності підприємств, зростає. Однак скорочення часу виробництва перевищує негативні зміни тривалості перебування обігових коштів підприємств поза виробничою сферою, отже, тривалість повного обігу скорочується. У даній ситуації, за аналогією з ситуацією 6, необхідно провести ретельніший аналіз ефективності використання обігових коштів поза виробничою сферою — зокрема, проаналізувати ефективність їх використання у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності.

На основі описання типових ситуацій та інформації про зміни кожної з структурних складових тривалості повного обігу можна розробити заходи, спрямовані на подолання наявних негативних тенденцій в економічному розвитку промисловості.

Скорочення середньої тривалості процесу виробництва може бути досягнуте за рахунок удосконалення його організації і оперативно-виробничого планування, усунення невиробничих затрат і втрат робочого часу, запровадження нової прогресивної техніки і технології, скорочення затрат малопродуктивної ручної праці, зменшення часу перебування деталей у страхових і міжцехових заділах.

Скорочення часу обігу може бути досягнуте в результаті зменшення складських запасів готової продукції; скорочення часу перебування коштів у дебіторській заборгованості й у грошовій формі.

За умов кризи платежів обігові кошти, вкладені у виготовлення і збут продукції, не встигають повернутися з сфери обігу у сферу виробництва до початку запуску у виробництво нових виробів. Отже, безперервність виробничих процесів порушується, що призводить до збільшення часу виробництва. При дефіциті власних обігових коштів підприємства змушені звертатися до кредитних організацій за позиковими коштами, які надаються під високі проценти. У подібних ситуаціях використання кредитних ресурсів для підтримки виробництва у нормальному режимі функціонування пов'язане з високим рівнем підприємницького ризику.

Порушення оптимальних пропорцій між часом перебування коштів у сферах виробництва і обігу є одночасно причиною і наслідком загального дефіциту обігових коштів у господарських структурах, гальмує нагромадження власних інвестиційних ресурсів у промисловості, ускладнює вихід суб'єктів підприємництва усіх форм власності на вітчизняний і зарубіжний ринки.

Тенденції скорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальній тривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективності інвестицій, направлених на запровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привести до зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часу процесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурних елементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості. Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технології буде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою є його питома вага у загальній тривалості повного обігу.

Вгору